Про живопис цього митця кажуть, що він індивідуальний, вимогливий до глядача, до рівня сприйняття та переконливо-провокативний.

Ґаґік Курґінян: «Тільки напівнавіжені митці, скиглячи, як вовки, і грюкаючи, немов металеві сміттєві баки у Нью-Йорку вранці, втілюють нашу хворобливу беззахисну та скуйовджену реальність у ще більш хворобливих, відверто тупих і сором'язливо-придуркуватих рефлексіях, можливо, сподіваючись, що це відволікатиме від нашого пригніченого копирсання у власному смітті із закривавленою одежиною, мертвим, загорнутим у целофан тілом Леннона, у безпорадних спробах взяти на себе функцію відсутньої вертикалі… Тому кожного ранку, ховаючи обличчя із напівзаплющеними почервонілими очима, фальшиво-бадьорі: «Доброго ранку, Сайгоне!»