Рік випуску: 2011 Країна: США, Великобританія Слоган: «Неймовірна історія з життя легенди XX століття» Режисер: Саймон Кертіс Продюсер: Девід Парфітт Клеона Кларк Сценарист: Адріан Ходжес Колін Кларк Оператор: Бен Смітхард Композитор: Конрад Поуп Жанр: драма Прем'єра в світі: 9 жовтня 2011 Прем'єра в Україні: 9 лютого 2012 Тривалість: 99 хв
Сюжет розповідає про зйомки фільму «Принц і танцівниця» (1957) Лоуренса Олів'є, головну роль в якому виконала Мерилін Монро. Приїхавши для роботи над картиною в консервативну Англію, найбажаніша жінка Америки потрапляє в інший, незвичний для себе, світ. За той недовгий час, який вона провела в Англії, які оточували її люди змогли чітко розглянути «людську» сторону голлівудської зірки. І як виявилося, за зовнішньою безтурботністю і легкістю Мерилін, приховувалося глибокий розпач і нещастя.
Історія розгортається навколо швидкоплинного роману Монро з підлітком Коліном Кларком, які працював в її фільмі третім помічником режисера (читай: хлопчиком на побігеньках).
Домогтися максимальної портретної схожості актриси, яка виконала головну роль з самою Мерилін, однією з найпопулярніших жінок світу, практично неможливо. Тому автори картини вирішили відтворити на екрані насамперед стиль цієї жінки, її шарм і манеру поведінки. Це прекрасно вдалося передати актрисі Мішель Уїльямс, яка, правда, істотно відрізняється від Монро як своїм способом життя, так і зовнішністю.
Незважаючи на те, що про саму Мерилін написано безліч спогадів, а також знято мільйони фотографій і сотні відео роликів - складно сказати, якою вона була насправді. У її житті екранний образ і повсякденний настільки щільно змішалися між собою, що вона і сама іноді не могла розібратися: де грає, а де живе справжнім життям. І цю дилему і розгубленість вдалося показати на екрані Вільямс.
Окрему увагу у фільмі приділено розколу між театром і кіно. Приїхавши із США, де локомотивом мистецтва є кіно, Монро потрапляє у світ, де кінематограф ще не настільки самостійний, а залишається в якійсь мірі придатком театру. Почасти саме тому що режисер Лоуренс Олів'є знімав фільм як театральну постановку, він і не міг знайти спільну мову з Мерилін, яка досконало знала те, як потрібно себе вести на екрані.
«Згадуючи її, я згадую дні, коли збулися мої мрії» - цією фразою головний герой Колін Кларк завершує свою розповідь про все, що сталося в його житті за ці «7 днів і ночей з Мерилін».
У той час коли практично всі чоловіки, що оточували її хотіли від неї лише сексу або грошей, які могла принести одна лише її поява на екрані - цей хлопець був закоханий в неї так, немов відчував це почуття вперше в житті. Сама Монро так і не зустріла людину, яка б змогла зробити її щасливою, адже подібна щира закоханість, в якої вона потребувала, швидко проходила у кожного, з ким вона заводила роман.
Цей хлопець (який і сам не в змозі розібратися: чи то він закоханий в Мерілін, чи то просто ідеалізує її) став ніби уособленням того, як ми дивимося на легендарну актрису сьогодні. Переглядаючи фільми з її участю або гортаючи її фотографії, ми вже не можемо скористатися їй, як голлівудські продюсери, а лише зачаровано дивимося на її портрети з таким же блиском в очах, як дивився і сам Колін Кларк.
Якось награно виглядає порівняння Мерілін з Моною Лізою (шедевром Леонардо да Вінчі). Один з епізодів фільму розгортається в британському коледжі, де Монро потрапляє в бібліотеку, де задоволений таким візитом бібліотекар показує їй старовинну книгу. На її сторінках вона бачить малюнки Леонардо і розгублено запитує: «? А чи не він намалював цю жінку з дивною посмішкою» Отримавши ж схвальну відповідь - вона сама посміхається практично також як і Джоконда.
Для Едді Редмейн, виконавця головної чоловічої ролі, помічника режисера Коліна Кларка, фільм «7 днів і ночей з Мерилін» напевно стане путівкою в нове життя. Актор буде поступово розлучатися з ролями підлітків, і переходити на більш серйозних персонажів.
Дуже переконливо в ролі легендарного режисера Лоуренса Олів'є виглядає Кеннет Брена - один з небагатьох акторів, у якого виходить гармонійно поєднувати кар'єру артиста і режисера. Тому йому вдалося максимально точно вписатися в атмосферу знімального майданчика, на якій і «заправляє» його персонаж. Крім того, сам Кеннет Брена зовні схожий на Лоуренса Олів'є.
Для режисера Саймона Кертіса ця стрічка стала справжнім проривом в кар'єрі. І якщо до цього він знімав лише телефільми та серіали, то тепер довів голлівудським продюсерам свою здатність працювати в повному метрі.
