Олександра Павловська. Самотність
Народилася у м. Тернополі 01 лютого 1981р. Навчалася у звичайній школі, а потім, після ії закінчення вирішила податися у ВУЗ, щоб отримати гідну освіту та не припиняти малювати. Саме тому було обрано факультет образотворчого мистецтва у Тернопільському педагогічному Університеті . Після закінчення університету на хвилі радості та піднесення Олександра подалася у столицю щоб продовжити своє яскраве життя. Київ прийняв руду дівчину із задоволенням. Одразу знайшлась робота, правда не та, про яку мріяла Олекандра, але вона стала перепусткою у справжнє життя. Бо, заробляючи кошти на життя , дівчина мала змогу вивчати програми, щоб стати тим справжнім дизайнером реклами та фотографом, про якого вона з дитинства мріяла. І ії мрія швидко збулася. Тепер вона займає посаду головного дизайнера в студіі дизайну, тішиться життям та посміхається.
Цікаво як і чому люди сходять з розуму? Можливо, від самотності?
Фотоексперимент Олександри Павловської мав за мету дослідити поведінку людей, які залишаються самотніми. На невизначений термін. Без будь-яких предметів та без та об’єктів для спостереження. Без жодної уваги з боку фотографа.
Пульс нормальний, серцебиття у нормі, думки – вибух. Їх не можливо відсортувати, вирівняти та налагодити. Вони є тим самим місивом, що робить людину неврівноваженою, а потім відкинутою у сторону свободи, власної свободи, нікому не потрібної, тобто – божевільною.
|
