Головин Богдан Петрович (псевдонім - Богдан Кузик, Богдан Горбачівський, Теодор Хуторянин, Тарас Чепіга та ін.).

Народився 06 вересня 1926 в селі Золотковичі, нині Мостиського району Львівської області. Історик, педагог, публіцист, громадсько-освітній діяч. Заслужений працівник освіти України (1993).

Член Українського товариства охорони пам'яток історії та культури (1967), Української світової спілки професійних вчителів (1994), НСЖУ (1999), НТШ (2000), ВУСК (2000). Почесний член Всеукраїнського товариства "Просвіта" (1996) та Християнських місій товариства "Фундація духовного єднання України" (1998). Медаль "Будівничий України" (2001).

1941-1943 навчався в торговій школі у Львові. 1943-1945 - на примусових роботах у Німеччині. Закінчив історичний факультет Львівського університету (1958). Працював педагогом на Львівщині. 1961-1969 - заступник директора, директор школи в с. Прошова, 1969-1973 - заступник директора районної заочної середньої школи, 1973-1992 - вчитель у селах Буцнів, Почапинці та Лозова Тернопільського району. Від липня 1992 - голова (від 2001 - почесний голова) правління Тернопільського обласного об'єдання Всеукраїнського товариства "Просвіта".

Автор понад 450 статей, нарисів, рецензій, розвідок про українських письменників, науковців, священиків, учасників ОУН та УПА, громадсько-політичних діячів; книг "Молода Просвіта" Тернопільщини" (1997. співавтор), "Мученики та ісповідники Української церкви XX століття" (2000). "Нації незгасимий смолоскип" (2003), "Гроно вітань щиросердних" (2004).