Церква Різдва Христового у Тернополі — одна з найдавніших культових споруд Тернополя, на сьогодні - діючий храм УАПЦ. Розклад богослужінь можна переглянути тут
На місці сучасної стояла дерев'яна церква, знана як Середня (згоріла наприкінці 16 ст.), перша згадка про котру — в королівській грамоті (6 липня 1566), де йдеться, що міський мур укріпив син Яна Тарновського — Христофор.
Кам'яну споруду будували від липня 1602 до вересня 1608. Фундатори — ктитори С. Григорович, В. Ігнатович, будівничий Леонтій, парафіяни міста. У камені, вмурованому над входом до церкви, згадані імена патріарха Єремії ІІІ Траноса та вченого-мовознавця К. Ставровецького (Транквіліона), які 1589 зустрілися з тернопільськими братчиками; князів К.-В. та О. Острозьких (1570 виділили 60 морґів поля на витрати храму і шпиталю), єпископа Г. Балабана (за якого почали зводити храм).
Вартість будівництва — 1916 золотих. Храм освячений у день Різдва Христового 1609. За переказами, у церкві молився гетьман Богдан Хмельницький. Згодом перебудували притвор, утвор. 2 поверхи, відокремивши приділ Святої Трійці в окрему церквицю, що згадана у грамоті єпископа Й. Шумлянського (1668). Тоді ж прибудували бастіони та перехідні ґалереї.
1808 під час реконструкції розібрали стелю, збільшено внутрішню висоту, змінено розпис храму.
Сучасного вигляду церква набула після 1937, коли у вівтарній частині вибили для кращого освітлення 2 вікна, дещо змінили форму головного купола й оновили розпис.
Під час 2-ї світової війни храм не зазнав значних руйнувань. 1958 знесли кам'яну загорожу та дзвіницю, не зберігся хрест жертвам Пошесті холери (1770).
Святиня храму — Божої Матері Тернопільська чудотворна (плачуча) ікона.
Довголітній парох — В. Громницький.
1770 церква стала греко-католицькою, після 1946 передана РПЦ, нині — собор УАПЦ.
