Афіша Тернополян

Екологічний відпочинок у лісі: правила поведінки

terafisha — Wed, 13 Jul 2011 19:18:16 GMT

Про те, що в лісі не можна залишати сміття, недопалки і вогнища, які тліють, знають усі. Дана тема обговорювалася повсюдно і тисячі разів, але проблем від того не поменшало. Легені планети все ще страждають від людського недбальства, а жителі зелених насаджень – від нашої байдужості до усього живого. Тому, як говорив класик, «повторення – мати навчання».

Сміття

Залишки продуктів, які ви вже не можете ввіпхнути в себе, можна залишити – лісові мешканці будуть вам вдячні; якщо ж їх не буде поруч, відбудеться природний процес розкладання. Звичайно, не варто розкидати залишки їжі рівномірним шаром по стоянці. Краще акуратно скласти під кущем або в іншому непомітному місці. Якщо ж відходів багато, то слід викопати яму, а потім засипати її землею, прикрити дерном.

Сміття неорганічного походження, у тому числі те, яке не можна палити в багатті (поліетилен, гума, пластикові пляшки, залізні банки, скло), не полінуйтеся вивезти з лісу до найближчого контейнера. Бляшані банки можна залишити в лісі в тому випадку, якщо обпекти до стану, коли вони легко ламаються.

Особливо небезпечні відходи – батарейки/акумулятори – викидати не можна. Єдиний правильний варіант їхньої утилізації – здати в пункт прийому та переробки, а не залишати у лісі.

Не бийте скляні пляшки! Ви самі, інші люди, лісові тварини можуть поранитися; під час спекотного літа скло фактично стає лупою і може спричинити пожежі.

Вогнище

Місце для вогнища вибирайте подалі від дерев, на відстані не менше 1,5 метрів. Інакше ви ризикуєте влаштувати лісову пожежу, особливо якщо дощу не було вже давно. Лісову пожежу загасити дуже складно, часом просто неможливо.

Не влаштовуйте вогнище на новому місці, якщо навколо є вже готові. По-перше, вам же простіше буде розпалити багаття на прогрітій землі з вугіллям, по-друге, ви збережете щонайменше 2 м² лісової підстилки з усіма рослинами, тваринами і мікроорганізмами – погодьтеся, не так вже й мало! Якщо готового місця немає, тоді треба акуратно зняти верхній шар ґрунту (дерен), покласти його навколо багаття в якості природної перешкоди – так можна заощадити на витраті дров, потім «цеглинки» дерну необхідно повернути на місце, це буде сприяти активному заростанню точкового вигорання. На дрова збирайте і спилюйте тільки сухі мертві дерева – вони добре горять, легко визначаються за ламкими гілками, відсутності листя і сухими бруньками.

Коли зберетеся додому – вогнище слід залити водою. За можливості – перекопайте землю разом із попелом. Якщо розкидати вугілля, є ймовірність, що вогонь розгориться знову. Ви можете ніколи не дізнатися, що після вашого пікніка згорів ліс!

Недопалки

Курці за звичкою кидають недопалки під ноги, і за сміття це не вважають. А насправді – недопалок отруйний. Після використання цигарка не втрачає своїх шкідливих властивостей, про які попереджає МОЗ. Якщо він викидається у водойму, то його може проковтнути якась велика риба, а потім потрапити вам же на стіл. Пам'ятайте, що шкідливі речовини накопичуються і передаються по харчовому ланцюжку, іноді збільшуючи концентрацію у 10-100 разів. Також не можна забувати, що «свіжий» недопалок тліє і легко може підпалити суху траву. Тому недопалки треба гасити і забирати з собою, або спалювати у багатті.

«Шкідливі» тварини в лісі

Завжди пам'ятайте, в лісі ви – гості. А гості не можуть диктувати господарям свої правила, а тим більше кривдити їх. І в лісі немає шкідливих тварин, є незручні для людини. Будьте готові до наявності надокучливих комах: комарів, ґедзів, мошок – якщо не можете терпіти, застосовуйте репеленти.

Не чіпайте змій, мишей, жаб, ящірок, черв'яків та інших тварин, які здаються вам небезпечними, бридкими або непотрібними. Вони – невід'ємна, важлива частина лісового середовища. Якщо зв'язки будуть порушені, це в кінцевому результаті може завдати шкоди всій системі. Тут діє закон: ви не чіпаєте – вас не чіпають. Не будете ставити намет на мурашиної стежці – мурашки вас не розбудять ранковим маршем. Навіть хижаки, швидше за все, будуть обходити стороною, якщо почують голос людини.

На пам'ять?

Якщо є спокуса залишити про себе «пам'ять» у лісі, подумайте 100 разів, перш ніж вирізати ножиком на стовбурі дерева «Тут був Арчібальд». По-перше, це ім’я занадто довге, а по-друге, нешкідливі, на перший погляд, пустощі можуть призвести до всихання дерева, заселення його паразитами. Вам хочеться залишити наскельні малюнки? Написи фарбою на камені давно пішли в минуле, вони належать до історії кам'яного віку, коли люди не мали писемності, і малюнки на камені були важливим засобом спілкування і показником культури. Сьогодні для цього винайдено багато зручніших засобів.

Люди і дари лісу

Будьте помірні. Навіщо рвати красиву рослину, якщо вона по дорозі зів'яне або простоїть у воді 1-2 дні? Сфотографуйте її та залиште, в лісі їй набагато краще, ніж у вас удома у вазі. Рослини, котрі зникають, тим більше не можна зривати, це протизаконно. Та й навряд чи усвідомлення того, що ви ще на один крок наблизили рідкісний вид до загибелі, може принести задоволення.

Поради можна давати нескінченно довго. Пам'ятайте головне: не беріть з лісу більше, ніж це справді необхідно.

Це зручно

Сьогодні існує широкий вибір засобів для комфортного відпочинку. Замість ялинового гілля під наметом використовуйте туристичний килимок. Замість неекологічного миття посуду у водоймі за допомогою токсичних засобів, використовуйте старі перевірені засоби - пісок, гілочки хвоща або осоки, опале листя. Вони ефективно очищують посуд від забруднення і легко змиваються водою. В особливих випадках виручить господарське мило. Якщо вибір таки зупинився на рідких засобах для миття посуду, запасіться легким складаним водонепроникним відром-раковиною з синтетичних матеріалів і виливайте залишки води в ґрунт подалі від берега.

Над багаттям замість пристроїв із дерев'яних кілків зручніше використовувати ґрати або натягувати трос між деревами. Робіть вибір на користь багаторазового пластмасового або залізного посуду, не користуйтеся одноразовим пластиком. Припустимий варіант – посуд із вторинного картону, який можна спалити.

Ці загальні рекомендації допоможуть організувати відпочинок в лісі без великих збитків природі. А на особливо цінних природних територіях, в заповідниках і національних парках, треба ще дбайливіше ставитися до природи і слідувати правилам екологічного туризму.

Отже, поважайте усе живе, і ви отримаєте максимум задоволення від відпочинку.

Джерело: http://www.climateinfo.org.ua/

Настають величезні зміни клімату: на півночі Атлантики виявили планктон

terafisha — Tue, 28 Jun 2011 05:39:19 GMT

Вчені виявили планктон в північній частині Атлантичного океану - там, де його не було щонайменше протягом 800 тисяч років.

Як вважають фахівці, це стало можливим завдяки таненню полярних льдів, що дозволило планктону перебратися з Тихого океану в Атлантичний через Північно-Західний прохід уздовж північного берега Північної Америки.

Не дивлячись на те, що планктон є їжею для інших водних тварин, учені вважають, що його поява в Атлантиці може привести до великомасштабних змін в океанічному житті.

Так, в 2010 році у берегів Іспанії і Ізраїлю були помічені сірі кити, які в даний час зазвичай мешкають лише в Тихому океані. У Атлантичному океані їх не бачили вже понад 300 років.

Учені вважають, що танення льодів в Північному Льодовитому океані дозволило китам дістатися до північної частини Атлантики і Середземного моря.

Дані про появу планктону в північній частині Атлантичного океану містяться в одній з доповідей проекту CLAMER, в роботі над яким беруть участь 17 дослідницьких установ з 10 європейських країн.

Проект зводить воєдино результати роботи з приблизно 300 проектів, над якими вчені працювали впродовж 13 років.

"Подібна міграція є прикладом того, як змінні кліматичні умови приводять до змін в поведінці і пересуванні біологічних видів, що, у свою чергу, спричиняє за собою зміни в екосистемах", - відзначає Карло Хейп, голова Королівського інституту Голландії з дослідження моря.

За словами британського фахівця Філіпа Ріда, востаннє зміни подібного масштабу відбувалися приблизно 2 млн років тому. Тоді поява нового виду тварин в Атлантичному океані призвела до вимирання інших в результаті загострення боротьби за виживання.

Зміни в температурі і хімічному складі океанічної води можуть мати наслідки для риболовецької індустрії, оскільки деякі види промислових риб можуть переміститися далі на північ, в прохолодніші води.

"Ми просто хочемо надати інформацію тим людям, які ухвалюють рішення, - говорить Катя Філіппарт з Королівського інституту Голландії з вивчення моря - Ми не заявляємо, погано це чи добре. Мова йде про можливості величезних змін [у житті океану]".

Джерело: http:///www.climateinfo.org.ua/

Про що розкажуть хмари?

terafisha — Thu, 23 Jun 2011 19:53:37 GMT

Лабораторні хмари допоможуть краще зрозуміти їхній вплив на зміни клімату.

Все, що може повязувати клімат і хмари, з чудовими ілюстраціями.

Деякі вчені все ще вважають недостовірними прогнози щодо глобального потепління. Перш за все, це пов’язано з тим, що їм досить складно зрозуміти поведінку хмар. Дотепер дослідникам лише приблизно вдалося встановити, як змінюється хмарність при підвищенні температури, і як це впливає на клімат. Але нові експериментальні розробки обіцяють допомогти встановити істину.

Хмари відіграють дуже важливу роль для клімату. З одного боку, вони відбивають в середньому 20% сонячного випромінювання, тобто, з того боку Землі, де день, вони її охолоджують. Наукові розрахунки доводять, що цей ефект дуже значущий. Якщо глобальний ступінь хмарності збільшиться приблизно на два відсотки, підвищення ступеню відбиття сонячного проміння може компенсувати потепління, спричинене вивільненням вуглецю в результаті людської діяльності.

З іншого боку, хмари також стримують близько 10% термічного випромінювання Землі як вночі, так і вдень. Тому не так легко пояснити напевно роль хмар у загальній кліматичній системі. Окрім того, через брак інформації про хмари, важче робити прогнози, наскільки потеплішає на Землі внаслідок парникового ефекту.

Довгий час єдиним джерелом збору даних були спостереження з Землі та польоти на повітряних кулях. Перші сателіти 1960-х рр. відкрили нову еру в дослідженні хмар. З їх допомогою вчені нарешті отримали загальну картину хмарності, натомість, перед ними постала інша проблема: якщо під час спостережень з Землі не вистачало даних про верхні шари хмар, то під час спостережень зі звичайного сателіта – про нижні шари.

Інформація з радарів та сателітів, а також зібрана за допомогою літаків та кораблів, дає змогу складати прогнози погоди. Та, попри все, в питаннях прогнозування хмарності та опадів прогрес незначний. Все ще досить важко зрозуміти природу хмар та відобразити їх утворення і поведінку шляхом комп’ютерного моделювання.

Відсутність вичерпних знань про аерозолі

Такими ж неповними, як і наші знання про хмари, є знання про не менш важливі тверді частки, що знаходяться в атмосфері. За винятком сажі, часточки діаметром понад 300 нанометрів практично без виключення можуть служити в якості ядер конденсації для хмарних крапель.

Купчасто-дощові хмари

Існує багато видів хмар, котрі по-різному відбивають сонячні промені та інфрачервоне випромінювання з Землі, вбирають та випускають їх. Навіть якщо через глобальне потепління загальний ступінь хмарності відносно Землі не зміниться, може змінитися загальний розподіл видів хмар. В залежності від цього, парниковий ефект може збільшитися чи зменшитися.

Саме це є однією з найбільших перешкод не лише для прогнозування погоди, але й для оцінки рівня розвитку земного клімату. Тому, власне, у 2007 році Міжнародна група експертів з питань зміни клімату (IPCC- International Panel on Climate Change) у своїй доповіді підтвердила, що ці обмежені знання про утворення та поведінку хмар є найбільшою похибкою у прогнозуванні глобального потепління. Напевно ми знаємо: на більш теплій Землі випаровується більше води. Але це зовсім не означає, що хмарність загалом збільшується, адже за вищої температури повітря може вбирати більше вологи. Окрім того, зміни клімату залежать не лише від змін загального ступеню хмарності.

Також мають значення певні зміни відносно розподілу різноманітних видів хмар. Товсті купчасто-дощові хмари впливають на парниковий ефект, тонкі перисті хмари мають дещо менший вплив, а низькі тонкі шари хмар – майже не впливають. Ця неточність дозволила Стефану Е. Шварцу (Stephen E. Schwartz) з Брукхейвенської національної лабораторії (Brookhaven National Laboratory) в Аптоні, Нью-Йорк, у 2008 році дійти висновку, що й донині ми не можемо сказати напевно, яку кількість мінеральних ресурсів варто використати, аби досягти певної верхньої межі глобальної температури.

Перисто-купчасті хмари

Відомі також як завісні хмари (хмари-завіса), виникають тоді, коли великі маси теплого повітря піднімаються, охолоджуються та конденсують вологу. Таким чином, ці хмари складаються переважно з кристалів льоду.

Згідно останнього звіту Міжнародної групи експертів з питань зміни клімату, для більш вологих територій характерна більша кількість опадів, в той час як для засушливих – менша кількість. Прямого зв'язку між довготривалими (через людську діяльність) викидами аерозолів та парникових газів, з одного боку, та хмарами і опадами – з іншого, досі не виявлено.

Передусім, це пояснюється браком даних щодо аерозолів і хмар. Надійні показники вимірювань аерозолів на поверхні наявні лише віднедавна (в останні кілька десятиліть), та для небагатьох ділянок. Тривимірне моделювання глобального розподілу пилу можливе лише за допомогою комп’ютерних технологій на основі вимірювань радіаційного випромінювання на поверхні, а також на основі даних з супутників.

Використання даних з супутників для аналізу тенденцій є, однак, проблематичним. Більшість супутників зі спостереження за атмосферою призначені для прогнозування погоди, що не вимагає наявності стабільних сенсорів довготривалого призначення. Тому при переході на нові системи супутників постійно виникають збої у вимірюваннях, внаслідок чого є проблематичними чіткі висновки про тенденції, що стосуються аерозолів, хмар та радіаційного балансу.

Перисті хмари

Перисті хмари – це хмари, що складаються виключно з льоду, і знаходяться на значній висоті.

Але навіть за наявності якісних даних з супутників було б дуже важко визначити антропогенний вплив людської діяльності на утворення хмар. Причиною цього є власне властивості атмосфери. У великому масштабі нижні шари атмосфери поводяться нестабільно. Через широкі горизонтальні та вертикальні перенесення повітря та тепла дуже варіюється тип і ступінь хмарності. Виокремити інформацію про людський вплив на дане метеорологічне варіювання можна лише шляхом дуже точних десятилітніх вимірювань.

Процеси регіонального переміщення повітряних мас, як і термодинамічні процеси, впливають не лише на утворення хмар, але й на тверді часточки, що знаходяться в цих же повітряних масах. Тому хмари і аерозолі часто змінюються паралельно одне одному. Це може викликати помилкове твердження про те, що між властивостями пилу і хмар існує причинний зв'язок. З іншого боку, цілком можливо, що процеси, які відбуваються в хмарах, зазнають впливу антропогенних часток пилу. Тому не можна напевно стверджувати, яким чином частки пилу впливають на альбедо хмар, ступінь хмарності та опади.

Загальна теорія - у далекому майбутньому

Яку роль відіграють хмари у змінах клімату, – питання досить складне ще й тому, що мова йде про дуже складні багатофазові системи. Тому, хто бажає зрозуміти їх в повному обсязі, доводиться вивчати безліч фізичних, хімічних та біологічних процесів, що відбуваються у бурхливому повітряному середовищі та поза ним. Окрім того, динаміка хмар охоплює також процеси, які протікають за проміжки часу від мікросекунди до кількох тижнів, та шкала величин котрих сягає від одиничних молекул до планетарних масштабів.

Здається, що загальна теорія про хмари, що охоплювала б усі фактори, наразі так само недосяжна, як і загальна модель хмар на екрані комп’ютера. Замість цього найближчим часом вченим доведеться користуватися таким собі колажем з окремих теорій чи ієрархій моделей хмар, кожна з яких описує щонайбільше три порядки величин велетенської шкали. Ці теорії необхідно оптимізувати та пов'язати між собою, бо процеси в окремих шарах чи частинах хмар взаємопов'язані.

Більшість існуючих на сьогодні моделей клімату описують процеси, що відбуваються приблизно за 100 кілометрів над певним порядком величин. Цей відрізок не охоплює більшу частину процесів, що пов’язані з хмарами. Натомість, ці процеси описуються поверхово, за допомогою формул, параметри яких вираховуються на основі процесів, що симулюються в більших масштабах. При цьому найбільшої невдачі зазнають спроби змоделювати вплив частинок аерозолів на хмари та клімат, позаяк цей процес відбувається на нижньому кінці шкали. Саме тому вплив аерозолів на глобальне потепління досі майже не вивчено.

Аерозолі та льодові хмари

Окрім газів, частинок аерозолів та крапель води, в хмарах зустрічаються кристали льоду – найперше тоді, коли вони переохолоджені. При цьому, їх температура стає такою, що, взагалі-то, вся вода мала б замерзти. Але насправді, велика кількість води залишається в рідкому стані, через брак центрів кристалізації. Та незначна кількість кристалів льоду, що є в охолоджених хмарах, збільшується за рахунок крапель до тих пір, доки вони не почнуть падати, забираючи з собою інші кристали та краплі. Всередині самих хмар, та на шляху між хмарою та земною поверхнею, вони тануть у теплій повітряній масі. Це – найпоширеніший спосіб утворення опадів.

Шарувато-дощові хмари

Хмари цього виду часто спричиняють тривалі дощі, і тому утворюють блакитно-сіре полотно майже без контурів.

Які саме часточки аерозолів можуть бути кристалізаційними ядрами, і які саме процеси з-поміж можливих сприяють утворенню льоду, – це питання наразі залишається без відповіді. Також метеорологам майже нічого не відомо про те, чому в холодних хмарах набагато більше дрібних льодинок, ніж їх можуть утворити кристалізаційні ядра. Це питання особливо важливе для вивчення явища випадання злив у тропіках та середніх широтах.

Холодні хмари важко дослідити. Для літаків вони небезпечні, бо можуть швидко вкрити поверхню літака шаром льоду. Дослідження таких хмар на відстані за допомогою сателітів також неповне, бо різниця розмірів, форм та розташування кристалів льоду значно впливають на трактування розрахунків.

Франк Штратманн (Frank Stratmann)з Інституту Лейбніца з дослідження тропосфери в Лейпцигу разом з іншими вченими провів дослідження поведінки холодних хмар в лабораторних умовах. Але і тут виявилося доволі складно зробити висновки. Чисті льодові хмари (перисті) у більшості випадків знаходяться ближче до верхньої межі тропосфери – в шарі повітря на відстані 8-18 кілометрів над поверхнею Землі, де й створюються погодні умови.

На такій висоті температура часто сягає нижче 40 С за Цельсієм. Як саме утворюються льодові хмари, та як вони впливають на клімат, – все це надалі залишається недостатньо вивченим для того, щоб використовувати цю інформацію для моделювання погоди та клімату. Оскільки до перистих хмар дуже важко дістатися, та враховуючи обмежені можливості для їх вивчення, для визначення таких параметрів як кількість, протяжність, форма, порядок розташування та оптичні особливості, – існує замало інформації. Окрім того, дуже мало відомо про фактори, що впливають на їх утворення, як-от: відносна вологість чи переміщення повітряних мас.

Лабораторія хмар

У великих лабораторіях хмар, таких як AIDA при Технологічному центрі Карлсруе, вчені досліджують умови формування хмар у масштабі до десяти метрів. При цьому їх в першу чергу цікавить роль аерозолів як ядер конденсації.

Більш глибоке розуміння сутності крижаних хмар є дуже важливим, оскільки на їх утворення істотно впливає людська діяльність. Найбільший рух повітряних мас спостерігається біля верхньої межі тропосфери. За сприятливих умов перисті хмари, зумовлені рухом літаків (добре відомі смуги конденсації), можуть вкривати значні частини неба в ділянках, де повітряний рух дуже активний. Це у 2005 році у своїх дослідженнях з’ясував Ульріх Шуман з Інституту атмосферної фізики при Німецькому центрі авіаційно-космічного руху в містечку Оберпфаффенхофен.

Нові методики дослідження на Землі та в космосі

Оскільки хмари внаслідок свого високого альбедо відіграють критичну, але до цього часу ще точно не визначену в кількісному відношенні роль в енергобалансі землі, для більш точного визначення їхнього впливу на клімат необхідні нові методики. Вони хоча й існують, та досі не були впроваджені. Одна з них грунтується на тому, що частину місяця, на яку не потрапляє пряме сонячне проміння, видно вночі через те, що на неї падає сонячне світло, відображене від Землі. Астрономи говорять в такому випадку про попелясте місячне сяйво, що відображає альбедо нашої планети.

Як уже довели у 2003 році Енрік Палле з Інституту астрофізики Канарських островів, що в Ла-Лагуна (Тенеріфе), та Йонґ Кіу з Державного університету Монтани, що в Бозмані, дане явище годиться для виявлення змін відбивної здатності атмосфери, спричинених зміною клімату. Ці зміни можуть, між іншим, бути наслідком змін хмарного покрову.

Альбедо освітленої сонцем частини вимірюється сателітом NASA DISCOVR, що забезпечує довготривале спостереження. Він мав би отримати стале місцезнаходження на орбіті – так звану точку Лагранжа 1.

Смуги конденсації

Авіаційний рух також впливає на клімат, оскільки за певних умов літаки спричиняють утворення перистих хмар у формі смуг конденсації.

На жаль, сателіт припадає пилом на складі NASA, оскільки програма зазнала скорочень через дефіцит бюджету. Тим не менш, на орбіті віднедавна кружляють прототипи сателітів, такі як CloudSat, які завдяки своїм активним пристроям для вимірювання – зокрема, лідару та радару – більше за усіх своїх попередників придатні для визначення тривимірного розподілу часток аерозолів, хмар та опадів у всьому світі.

На показники цих супутників повинні в майбутньому орієнтуватись усі кліматичні та погодні моделі. Наступне покоління сателітів, що зараз перебуває в стадії розробки, має об’єднати класичні методи вимірювань з новітніми, щоб по кожній ділянці отримати максимум інформації щодо хмарності. Дана інформація допоможе вченим краще зрозуміти природу хмар, що, в свою чергу, сприятиме підвищенню точності кліматичних і погодних моделей.

Обмежуючим фактором служить місткість доступних мейнфреймів. Єдина на сьогодні модель хмар NICAM з роздільною здатністю в кілька кілометрів, що є частиною японського варіанту моделювання Землі (Earth Simulator), донедавна була найшвидшим комп’ютером у світі. З її допомогою можна моделювати процеси, що відбуваються в хмарах, набагато краще, ніж раніше, не вдаючись при цьому до апроксимації.

На думку Вільяма Д. Колінза з Каліфорнійського університету (Берклі), та Масакі Сато з Університету Токіо, результати перших процесів моделювання (симуляції) суттєво відрізняються від інших моделей з більшим масштабом, стосовно зв’язку між змінами клімату та хмарністю. Що саме це означає, ще необхідно дослідити.

На головне запитання про те, як вплине антропогенна зміна клімату на хмарність та опади, та які наслідки це матиме для глобального енергетичного балансу, чітких відповідей досі немає. Наблизитись до них можна, лише використовуючи нові експериментальні і теоретичні підходи. Це вимагає активної взаємодії багатьох науковців. Більш детальні прогнози стосовно масштабів глобального потепління можна очікувати лише тоді, коли ми краще вивчимо і зрозуміємо механізм складної взаємодії хмар з іншими елементами системи Землі.

Автори: Йост Хайнтценберг (Jost Heintzenberg) та Юлія Лупп (Julia Lupp)

Йост Хайнтценберг – колишній професор атмосферної фізики в Університеті Лейпцига, а також колишній директор Інституту Лейбніца з дослідження тропосфери.

Юлія Лупп – директор програм Форуму Ернста Штрюнгманна (Ernst-Strüngmann-Forum), ряду конференцій про визначні наукові проблеми сучасності, співзасновником якого вона була у 2006 році.

Ця стаття ґрунтується здебільшого на дискусіях та результатах Форуму Ернста Штрюнгманна "Clouds in the Perturbed Climate System".

За матеріалами КліматІнфо

«Пуд» солі прогнозуватиме зміни в кліматі

terafisha — Wed, 22 Jun 2011 06:25:27 GMT

Сіль необхідна для життя людини. Проте більшість людей не знає, що сіль така ж необхідна і для океану, будучи невід’ємною складовою його ключових процесів. Хоча давньогрецькі провісники вірили, що можуть передбачати майбутнє, читаючи візерунки розсипаної солі, сучасні вчені дізналися, що вони дійсно можуть використовувати цей безцінний мінерал для прогнозування майбутнього – клімату Землі.

Роль сучасних оракулів науки про клімат виконують комп'ютерні моделі, які використовуються для прогнозування змін клімату. Ці моделі, які спираються на безліч даних з багатьох джерел, є ефективним засобом прогнозування багатьох кліматичних змінних, і глобального потепління в тому числі. Проте цих даних, які неначе шматочки від кліматичного пазлу, недостатньо, хоча вони і включають відомості щодо концентрацій розчиненої морської солі на поверхні світового океану, що зазвичай називається солоністю поверхні океану, визначаючи в моделі ту чи іншу похибку. Ця солоність є ключовим індикатором того, як прісні води Землі переміщаються між океаном, сушею та атмосферою.

Фісташки та вишні незабаром стануть рідкістю

terafisha — Mon, 20 Jun 2011 18:47:39 GMT

Вплив глобального потепління на виробництво фруктів і горіхів виявиться досить значним навіть в тому випадку, якщо світова спільнота вживе заходів зі скорочення викидів вуглекислого газу.

Глобальне потепління і інші зміни клімату можуть істотно знизити врожаї фруктів, ягід і горіхів. Особливо це стосується фісташок і вишні.

Дослідження Світового агролісоводницького центра показало, що вплив глобального потепління на виробництво фруктів і горіхів виявиться досить значним навіть в тому випадку, якщо світова спільнота вживе заходів зі скорочення викидів вуглекислого газу.

Як повідомляється, деревам в середніх широтах потрібен щорічний холодний період, щоб вони могли зростати по весні; підвищення атмосферних температур створює для цих регіонів велику проблему, оскільки зими стають все більш теплими.

Найбільше від змін клімату, за прогнозами експертів, постраждають фруктові і горіхові посадки в Каліфорнії, на південно-сході Сполучених Штатів, в китайській провінції Юньнань, а також на півдні і південному заході Австралії.

У число регіонів, в яких вже почали забувати про холодні або хоча б прохолодні зими, потрапили Ізраїль, Марокко, Туніс та район Кейп в Південній Африці. Через занадто теплі зимові місяці там страждають врожаї фісташок, волоських горіхів, вишні і персиків.

Дослідники вважають, що фермери, які роблять довгострокові інвестиції, повинні усвідомити: фрукти та горіхи більш уразливі, ніж багато інших культур.

Економічний вплив кліматичних змін буде залежати від того, яке рішення приймуть зараз сільгоспвиробники. Якщо вони переключаться на вирощування таких сортів, які стійкі до майбутніх кліматичних умов, але в яких немає потреби зараз, вплив глобального потепління на фруктові і горіхові ринки мінімізується.

Нагадаємо, викиди вуглекислого газу в 2010 року побили всі попередні рекорди і склали 30,6 гігатонн.

За матеріалами "КліматІнфо": http://www.climateinfo.org.ua

Чому вікінги втекли з Гренландії

terafisha — Mon, 20 Jun 2011 18:41:54 GMT

Довгий час вікінги жили у Гренландії. Але чому наприкінці 14-го століття вони звідти пішли? Поряд із залишками покинутих поселень норманів науковці знайшли докази того, що стало причиною втечі.

Погіршення клімату в Середньовіччі - так званий "малий льодовиковий період" - завдало великої шкоди усій Європі. Значно погіршилися врожаї, розповсюдилися хвороби, навіть війни пояснюють непогодою. І навіть загартовані вікінги постраждали від малого льодовикового періоду - це доводить новий аналіз осадових порід.

Починаючи з середини 14-го до початку 15-го століття нормани залишили Гренландію. Довгий час обговорювалися припущення, що окрім боротьби із сусідніми інуїтами та обмеженими можливостями для торгівлі, спровокувати виселення могли значні зміни клімату. Але існує зовсім мало письмових свідчень про останні періоди існування поселень вікінгів, а археологічні знахідки залишали багато питань без відповідей.

Навіть дослідження льодових ядер з вічної мерзлоти Гренландії не давали нам інформації про клімат саме на місці колишніх поселень вікінгів. Цей недолік усунули дослідники з США та Великобританії. Завдяки аналізу осадових порід із двох озер неподалік від території поселень навколо сучасного міста Кангерлусуак (Kangerlussuaq) вони змогли відтворити повну історію зміни клімату за останні 5600 років - про це йдеться в науковому виданні "Proceedings of the National Academy of Science".

Пращури вікінгів

"Це - перший протокол температур для території, де вони дійсно жили", - говорить Вільям Д'Андреа (William D'Andrea) з Університету Брауна в Провіденс, Род-Айленді, - "в той час температура дійсно значно знизилася, саме незадовго до того, як зникли вікінги". Як наслідок, період обробки орних земель скоротився і стало значно менше кормів для домашніх тварин.

Окрім того, холодний період завдав би значних збитків торгівлі, оскільки шляхи через море на більш довгий час залишалися б закритими через лід. Зважаючи на теперішні часи, Д'Андреа говорить: "Цікаво спостерігати, як швидко зміни клімату змінювали тогочасні суспільства - це особливо цікаво у світлі сьогоднішніх швидких змін клімату."

Разом іздослідженнями вікінгів науковці також дослідили, як клімат міг вплинути на цивілізації-попередників вікінгів. У цьому питанні також вдалося довести значний вплив клімату. Так звані племена культури саккак прийшли на територію Гренландії близько 2500 р. до Р.Х. Коли у 850-х рр. до Р.Х. температура значно знизилася, саккак витіснили дорсети, які були більш пристосовані до полювання на льоду. Але в 50-х рр.. до Р.Х. навіть для дорсетів стало занадто холодно. Вони зникли та залишили Гренландію на приблизно 1000 років незаселеною, до того часу, як в 980-х роках на цій території з'явилися вікінги.

Коли північні люди побудували свої ланцюжки невеличких колоній вздовж західного узбережжя та на півдні острова, там панував м'який клімат, - у порівнянні із сьогоднішніми умовами. У часи так званого "середньовічного кліматичного оптимуму" зеленіла навіть Гренландія - звідси й походить назва острова. Та коли пізніше середня температура знизилася, вікінги спершу намагалися цьому протистояти, але в кінці-кінців їм довелося здатися.

За матеріалами "КліматІнфо": http://www.climateinfo.org.ua

До 2070 року світ потерпатиме від літньої спеки

terafisha — Mon, 20 Jun 2011 18:30:19 GMT

Вчені-кліматологи прогнозують незмінно спекотні літні сезони, що становитимуть загрозу не лише здоров'ю людини, але й виробництву сільськогосподарських культур.

Чи є це глобальним потеплінням? Адже для половини світу ще вищі літні температури можуть стати нормою аж до 2070 року.

Використавши дані більш як 50-ти експериментальних моделей клімату, двоє дослідників зі Стенфордського університету передрікають північній півкулі надзвичайну спеку саме через викиди парникових газів.

«За нашими прогнозами, значна частина Землі, ймовірно, прогрівається настільки швидко, що вже до середини сторіччя навіть найхолодніше літо буде спекотнішим за найгарячіше літо за останні 50 років»,-заявляє Ноа Діффенбах, один з авторів дослідження, доцент екологічних наук Стенфордського університету.

Діффенбах та його співавтор, дослідник Мартін Шерер, прогнозують, що Африка, Азія та Південна Америка відчують «прихід постійної літньої спеки» вже протягом наступних 20 років, а Європа, Китай та Північна Америка -за 60 років.

Для точності прогнозування погодних тенденцій в дослідженні також були використані історичні погодні дані. «Якщо ми поглянемо назад і порівняємо температурні рекорди, то стає очевидним, що сьогоднішня надзвичайна спека та кліматичні моделі значною мірою перегукуються з минулим», -стверджує Діффенбах.

Підвищення температури становить реальну загрозу здоров'ю людини та виробництву сільськогосподарських культур. Дослідження також вказує на європейські теплові хвилі 2003 року, що спричинили смерть понад 40 тис. осіб, та на експериментальні моделі, котрі засвідчують: літні температури, що мають значний вплив на сою та пшеницю, походять з середнього заходу Сполучених Штатів.

Діффенбах додає: «Той факт, що ми вже бачили ці зміни в історичних погодних спостереженнях, і те, що вони вельми подібні при моделюванні сучасних кліматичних схем, переконує в обґрунтованості наших прогнозів щодо сталого підвищення сезонних температур упродовж наступних декількох десятиліть».

За матеріалами "КліматІнфо": http://www.climateinfo.org.ua

Українські пустелі і клімат

terafisha — Mon, 20 Jun 2011 18:21:18 GMT

«Опустелювання» - це не значить, що з пустелі Сахара до нас прийдуть бархани і засиплять наші села. Пісок підкрадається з іншого боку.

17 червня в світі відзначається Всесвітній день боротьби з опустелюванням і посухою. Для України ця проблема є дуже актуальною і проявляється переважно у областях степової зони. Причинами опустелювання «по-українськи» є надзвичайно високий рівень розораності і деградація полезахисних лісосмуг. Попередженням для нас є Олешківські піски на Херсонщині, які давно мають славу найбільшої пустелі Європи.

Фото: Караларський степ

«Понад 80% території багатьох районів у степових областях розорані, але за роки незалежності в Україні так і не створили службу, яка б опікувалась лісосмугами навколо полів. – розказує заступник голови Національного екологічного центру України (НЕЦУ) Василюк Олексій. – Через підпали стерні і умисне вирубування на дрова, лісосмуги багато де знищені, а відновлювати їх нікому».

«По всій степовій зоні процвітає вітрова ерозія: вітри зносять висохлий родючий шар грунту, спричиняючи пилові бурі. А на місці вивітреного чорнозему лишається гола порода. – пояснює Сергій Івко, голова громадської організації «Спілка друзів природи» (м.Токмак, Запорізька обл.). – «Опустелювання» - це не значить, що з пустелі Сахара до нас прийдуть бархани і засиплять наші села. Опустелювання «по-українськи» – це недбале ставлення до нашого чорнозему, на місці якого незабаром лишиться голий пісок».

Степова зона є винятково кліматичним явищем, і така посушлива зона із спекотним літом і тривалими посухами є на кожному з материків. Саме завдяки степовому клімату протягом останніх 9 000 років утворились родючі чорноземи, на місці яких нині розкинулись обширні орні угіддя. Проте без специфічної спепової рослинності чорнозем встрачає струкутуру і починає стрімко деградувати. Таким чином, причинами опустелювання в Україні є високий рівень розораності і деградація лісосмуг.
«Для того, щоб південь України став пустелею достатньо нічого не змінювати ще певний період. Однак невідомо, скільки часу та кропітких зусиль треба буде витратити, щоб відновити землю у майбутньому». – пояснює Григорій Коломицев, експерт НЕЦУ з питань біотичного моделювання, співзасновник проекту з моделювання біорізноманіття BioModel.

«Збереження і відновлення природніх степів - найкращий спосіб поглинання парникових газів. Це є особливо важливим з огляду на загрози, які ставить перед людством зміна клімату, спричинена антропогенними викидами парникових газів». – розказує Юлія Маклюк, координатор Інформаційного центру зі змін клімату "КліматІнфо".

З метою зупинити негативні процеси, які загрожують знищенням біорізноманіття та сільського господарства майже на 40 % території України фахівці НЕЦУ та кафедри лісомеліорації Національного унверситету біоресурсів та природокористування підготували та запропонували Кабінету Міністрів перелік заходів по зупиненню процесів опустелювання. Натомість протягом останніх двох років держава не проявляє інтересу до цієї проблеми.

Нагадаємо, що Генеральна Асамблея проголосила 17 червня «Всесвітнім днем боротьби з опустелюванням і посухою» в 1995 році у зв’язку з річницею з дня прийняття Конвенції ООН по боротьбі з опустелюванням 17 червня 1994. Державам пропонувалося присвячувати Всесвітній день підвищенню інформованості про необхідність міжнародної співпраці в боротьбі з опустелюванням і наслідками посухи та про хід здійснення Конвенції по боротьбі з опустелюванням. Опустелювання - це один з найбільш тривожних світових процесів деградації навколишнього середовища. Воно загрожує здоров’ю та джерелам засобів для співіснування більше 1 млрд. людей. Щороку опустелювання і посуха призводять до втрат сільськогосподарської продукції орієнтовно на суму в 42 млрд. дол США. 75% причин опустелювання в світі складає людська діяльність.

За матеріалами "КліматІнфо": http://www.climateinfo.org.ua/

Залежність лову коропа від погоди

terafisha — Tue, 14 Jun 2011 19:36:11 GMT

Кращий час для лову коропа

Найкраще короп клює влітку, а навесні і восени вони клюють погано або зовсім не беруть.

Кльов починається, коли річка увійде у береги й коропи займуть свої постійні місця, стануть цілком осілими. Це буває в кінці весни або на початку літа, у більш північних місцевостях у кінці червня або на початку липня, а в більш південних навіть із середини травня. У вересні в основному ловиться дрібний короп.

Залежність лову коропа від погоди

Інтенсивність кльову коропа, як і інших риб, знаходиться в залежності від різних умов, головним чином, від погоди. Взагалі перед кожною різкою зміною погоди клювання слабшає або зовсім припиняється. Тривала спека, як і холодне негода, вкрай негативно впливають на риболовлю. При високій температурі коропи виходять жирувати тільки ночами, а тому і рідко попадаються на вудку. Похмура тепла погода з невеликим дощем вельми сприяє лову; при різкому пониженні температури води клювання завжди припиняється. У вітер і хвилю короп майже не бере, проте в штиль лов нерідко буває досить вдалий.

Вплив погоди на ловлю карася

terafisha — Sun, 13 Mar 2011 19:24:30 GMT

Ловити карася зручніше в теплу, безвітряну погоду. Як правило таку погоду очікує кожен рибалка збираючись на риболовлю.

Але частенько погода буває такою ж вередливою і непередбачуваною, як і поведінка карася.

Все було б добре, але звідки не візьмись, на небі з'явилися не великі білі хмарки і відразу ж піднявся не сильний вітерець. Далі - більше. Дивишся, вже потьмяніло сонечко, замрячив дрібний дощик. На гладкій поверхні ставу спочатку з'явилися дрібні брижі, а потім і справжні хвилі, яким, звичайно далеко до морських, але які здатні повністю зіпсувати риболовлю.

Поплавець або вистрибує на поверхню води, або зовсім ховається під гребенем хвилі, що набігла на нього. Стає зовсім неможливо відрізнити танець поплавця на хвилях від клювання карася. На додаток вітер дме назустріч, що утруднює не лише спостереження за поплавцем, але і закидування наживки.

Мимоволі позаздриш рибалкам, що розташувалися на протилежному березі або сховалися від вітру в затишних місцинах серед дерев і кущів , - там і вітер тихіший, а подекуди й хвилі меньші. Правда, з поведінкою поплавців у воді у них справи йдуть так само як і у інших рибалок.

Починаєш думати про те, щоб якось перебратися в яку-небудь затишнумісцину, але всі хороші місця в більшості своїй, вже зайняті більш спритними рибалками. Спадає на думку що пора починати змотувати вудки, та швидше іти додому.

Неправда, до болю знайома ситуація? Мабуть немає жодного рибалки, який хоч би раз не опинявся в схожій ситуації.

Але не варто поспішати. Чи така вже безвихідь, що склалася на водоймищі, що немає в ній якого-небудь, як це не дивно, позитивного моменту?

Спробуємо розглянути ситуацію, що склалася, як з боку рибалки, що розташувався на березі, так і з боку карася, що знаходиться у воді.

Усі незручності, які випробовує рибалка, вже перераховувалися вище - це і поплавець (відзначимо, що і наживка в цей час гойдається над дном), що стрибає по хвилях, і вітер, що заважає спостерігати за поплавцем, дме в обличчя. Він також заважає влучно закинути наживку - вона ніяк не хоче летіти далеко і туди, куди потрібно, але в ту мить так і намагається зачепитися за гілки навколишніх дерев чи кущів. Ще гірше коли гачок з наживкою замотується з поплавцем.

Для карася це виглядає трохи інакше і далеко не завжди так погано, як для рибалки. Все залежить від обставин, що складаються на ставку.

Розглянемо деякі з них.

Тривалий час стоїть тепла сонячна погода. Подув теплий вітер, як правило, південно - західного напрямку. Спочатку на поверхні води з'явилися невеликі брижі. Вітер трохи посилився - від одного берега до іншого побігли хвилі.

Уявімо, що рибалка в цей час сидить на прибійному березі (вітер дме йому в обличчя). Хвилі з плескотом набігають до берега, вимиваючи з нього чирв'ячків, різних личинок та іншу їжу. Навіть при помірному вітрі поверхневий шар води добре збагачується киснем. Хвилювання від вітру відбувається тільки у верхньому шарі води, а в низу вода знаходиться як завжди в спокійному стані.
Ще раз підкреслимо, що йдеться про той випадок, коли сила вітру невелика і він впливає тільки на поверхневий шар води. При сильнішому вітрі, коли в рух приходить досить велика маса води, карася зазвичай поплавцевими снастями не ловлять, а переходять на ловлю донними снастями.
Отже, де ж найімовірніше можна зустріти карася за описаних вище погодних умів і чи потрібно рибалці якнайскоріше покидати незручне місце на березі?
Гадаємо, що рибалці не варто перебиратися на зручніший протилежний беріг озера або ставу, оскільки при помірному теплому вітрі загальна ситуація на водоймищі, по суті, не змінилася, і карась як і раніше може знаходитися на своїх звичних місцях і на будь-якій глибині, як це буває в безвітряну погоду.
Проте усе ж більше його знаходитиметься біля прибійного берега в середніх і верхніх шарах води, де більше кисню і різного корму.

Після тривалих теплих днів подув холодний вітер північно-східного напрямку. Він погнав верхній шар теплої води до прибійного берега, і до тих пір, поки до нього поступатиме тепла вода, ситуація на водоймищі, змінюватися майже не буде, а клювань карася, як і в першому випадку, буде більше біля прибійного берега. Там в цьому випадку і повинний знаходиться рибалка.

Проте в наступні дні, коли хвилі наженуть сюди масу охолодженої вітром води, обставини на водоймищі докорінно зміняться, і карась піде у бік протилежного берега, де, найімовірніше, знаходитиметься в придонному, теплішому, шарі води.

У цей час рибалці теж краще переміститися на протилежний відбійний беріг, де вітер вже не дутиме йому в обличчя і заважати закидати наживку, а карася тут може виявитися більше, ніж в якому-небудь іншому місці.

Зміни, що відбуваються в температурному режимі водоймища при тривалому холодному вітрі, можуть привести до часткового припинення, а іноді навіть і до повної відсутності клювань.

Хвилі, і навіть невеликі брижі на воді, частково приховують від карася близьку присутність рибалки на березі, завдяки чому клювання карася поблизу берега стають частішими і рішучішими, чим в тиху, безвітряну погоду.

Залишилося вирішити ще одне важливе питання: Як добитися того, щоб гачок з насадкою знаходився в придонному шарі або на дні, не скакав там в такт з хвилми?

Адже неприродно стрибаюча насадка, швидше відлякає, чим притягне карася. Він все-таки більше звик до повільного руху кормових об'єктів у воді, або, взагалі, до корму, що нерухомо лежить на дні.

Перше, що необхідно зробити у вітряну погоду на водоймищі - це замінити звичайний поплавець з короткою антеною, на поплавець якоїсь іншої конструкції.

Звичайний поплавець з короткою антеною, як правило підходить для лову карася в тиху, безвітряну погоду, стає практично абсолютно непридатним при лові на хвилях.

Уся річ у тому, що тіло такого поплавця, знаходячись у верхньому шарі води, схильне до постійної дії хвиль, в результаті поплавець то злітає на черговий гребінь, то провалюється під воду, нахиляючись в різні боки, лягає на поверхню води. Разом з ним, в такт хвилям здійснює неприродний танець і гачок з насадкою, що явно неприпустимо при лові карася.

На додаток до усього при подібних обставинах поплавець не здатний сигналізувати клювання риби, оскільки він сам в цей час постійно танцює під чужу дудку.

Зовсім інша ситуація буде, якщо тіло поплавця опустити нижче за шар, в якому гуляють хвилі, тобто в глибший нерухомий шар води так, щоб крізь хвилі проходила вгору тільки тонка довга антена, на яку не здатні були б впливати ні хвилі, ні вітер.

Отже, перше, що слід врахувати у виборі такого поплавця - це наявність довгої, тонкої антени. По-друге, для закидання снасті під час вітру потрібно буде збільшити загальну вагу оснащення за рахунок збільшення маси грузила і розміру поплавця. При правильному підборі грузила поплавця це практично не погіршить чутливості снасті, оскільки вона мало залежить від зміни розміру поплавця даної конструкції.

Техніка лову з цим оснащенням нічим не відрізняється від техніки лову із звичайною. Якщо карася передбачається ловити в прибережній зоні з близьким закидуванням наживки, то в оснащенні вудки можна використовувати звичайну невелику котушку. При більш далекому закидуванні наживки використовується безінерційна котушка.

Вибір необхідного діаметру волосіні, розмірів гачка і насадки залежить від конкретних умов що складаються на водоймищі і від розмірів карася, що мешкає в цьому ставку. Величина грузу поплавця і його габарити залежать від дальності закидування і сили вітру.

Після закидування оснащення волосінь вудки слід притопити у воді (прибрати її з верхнього, неспокійного шару води), а потім покласти вудилище на підставку, опустивши вершину якнайнижче до води.

Підсічку слід виконувати паралельно поверхні води, інакше вусі зусилля підсічки буде спрямовано не на гачок, а на виривання волосіні з води і до гачка підсічка не дійде.

Склад підгодівлі практично нічим не відрізняється від звичайної. Важливо лише, щоб кулі підгодівлі не руйнувалися відразу у момент удару у поверхню води, а почали розпадатися на частини тільки при їх падінні в товщі води.