| |
Панування чудес ("Вартові легенд")
Глянець /
Кіно /
Рецензії:
"Голлівуд справедливий. Влітку підлітків і дорослих обрадували нереальним
парадом супергероїв, від якого дах знесло навіть людям, які до коміксів
ставляться з упередженням. Але рейтинг позбавив цього задоволення
дітей."
Тепер же, під кінець осені, справедливість встановлено - DreamWorks подарував самим юним глядачам власних "Месників", з казковими персонажами, їх святами і вірою в чудеса. Подарунок, який із задоволенням розкриють для себе навіть дорослі.
Хоча, звичайно, не всі. Залишимо у спокої питання про оригінальність сюжетних ліній, тим більше що з цієї точки зору все більш ніж терпимо. До послуг тих, кому, на думку Американської кіноассоціаціі, належить супроводжувати основну цільову аудиторію в кіно, тут є, перш за все, ідея звести воєдино відразу декількох героїв глибокого дитинства. Так, це працює далеко не тільки на малюках - прийом, в якісь мірі, безпрограшний, але цілком відвертий. Адже дивитися на зведених разом різних персонажів різних історій завжди цікаво, а вже коли це стосується чарівних символів дитячого віку ...
Словом, ідея прекрасна. Що традиційно насторожувало - її можлива реалізація. Далеко не всі мультиплікатори здатні доводити свої цікаві задумки до кінця, по максимуму використовуючи їх потенціал, чому найсвіжішим прикладом може служити "Ральф". Не кажучи вже про те, що постановку "Вартових легенд" довірили Пітеру Ремсі, якого, з деякою натяжкою, можна назвати дебютантом. Залишається лише додати, що для українського глядача персонажі на зразок Пісочної людини або Джека Фроста, м'яко кажучи, маловідомі, от і виходить, що реалізація насторожувала.
Але це ж, врешті-решт, DreamWorks! Перше - і, мабуть, головне, затьмарює всі інші огріхи - це візуалізація і дія. Ось вже воістину справжня магія - яким би не був зміст, краса спокутує практично все, благо, в даному випадку їй віддуватися не довелося.
Бурхливий захват, шалена лють і прагнення до дії - все це, переповняючи героїв, вихлюпується в глядацький зал, зносячи всі претензії на своєму шляху. Локації з радістю поступаються один одному місце, події ураганом проносяться по екранному полотну, а співвідношення сил постійно міняється. Причому все це часто в похмурих тонах - дає про себе знати Дель Торо в якості продюсера. Чи варто говорити про те, що це один з небагатьох випадків, коли стереоскопія - особливо настільки хороша - тут цілком доречна?
Говорячи про співвідношення, щоправда, доводиться визнати, що сили не рівні. І мова тут не стільки про кількість учасників з кожного боку, скільки про їх якість. Добро тут здатне здивувати навіть після всіх трейлерів. Суворий і загартований Санта - чий російський акцент, на жаль, нам не оцінити - виявляється таким собі добрим трикстером, закінченим сангвініком, ексцентриком і взагалі першим хлопцем на селі. Бойовий і пухнастий Великодній заєць австралійського вдачі обмінюється приколами з енергійним Джеком під німі оплески Пісочника і захоплений щебет Зубної феї. І все це супроводжується гумором, сміхом, далеко не дурними діалогами з вкрапленнями моралі. Ідилія.
А на іншій чаші ваг авторам здалося мало перетворити Кромешніка-Бугімена в озлобленого ізгоя. Всі спроби прищепити йому хитромудрість і підступність тут же рубаються на корені його боягузтвом. Що, звичайно, виправдовує кінцівку, але занадто вже яро і безкомпромісно цього персонажа кидають з боку в бік, в результаті чого контури його характеру стають не менш розмитими, ніж обриси обвуглених скакунів. Загалом, лиходій вийшов не найкращий, хоча зовні цілком собі значний.
Незважаючи на те, що начебто ні на одне свято особливого наголосу не робиться, і взагалі це - історія про страх і віру, асоціації з Різдвом виникають практично рефлекторно. Санта, сніг, сани, Полюс, дітлахи - і не важливо, що місце подарунків зайняли монети (ті, що за зубки), а замість ялинок - безперервний потік ілюмінації, який персонажі опромінюють усе кругом. І нехай Різдво, хоч і багаторазово, але лише згадується, в той час як інші аспекти - сни, збір зубного врожаю, навіть Пасха і пустун Фрост - розкриті в повній мірі. Головне - дідусь Санта залишився задоволений. А з ним і ми.
Нехай оповідання тут не завжди йде рівно, а сюжет часто передбачуваний, подача всього цього - вище всяких похвал. "Вартові легенд" - воістину святковий мультфільм, феєрверк над барвистим бенкетом. Зі своєю атмосферою - трішки похмурою, трішки сумбурною і нескінченно веселою, звичайно ж доброю та по-своєму затишною. І колоритні персонажі: ось вони відчайдушно б'ються і кидаються гнівними звинуваченнями, а наступної миті, виконуючи відповідальне завдання, від якого залежить успіх всього підприємства, починають дуріти і безпосередньо носиться по домівках. Мабуть, саме в цій сцені остаточно приходить відчуття свята - не важливо якого, всіх одразу! - І не відпускає до самого кінця.
Додати коментар:
|
