"Станіслав Лем, судячи з його власних слів, у книзі «Соляріс» хотів
показати, що людство повинно навчитися спілкуватися з Космосом, з іншим
розумом. Людям необхідно навчитися пізнавати Непізнаване, тому що тільки
це допоможе їм відірватися від матінки-Землі і вийти в Космос."
Не можна залишатися на Землі, потрібно прагнути за горизонт, до інших світів. Потрібно бути готовими до Контактів. Потрібно усвідомлювати свою місію... Дія роману «Соляріс» розгортається в далекому майбутньому.
Андрій Тарковський зняв свій власний «Соляріс», який, за словами Лема, набагато більш нагадує «Преступление и наказиние» Достоєвського, ніж роман Лема. І це цілком зрозуміло, тому що Тарковський знімав не фантастику і не соляристику. Його в першу чергу цікавили аспекти психології взаємин головних персонажів, їх почуття, думки і переживання. Океан у Тарковського, на відміну від Лема, був вторинним, а крім того - ворожим. В «Солярисі» Тарковського Космос є чужим, незрозумілим і чужим, а Земля в картині еквівалентна терміну Батьківщина. Головне у фільмі - поняття моральної стійкості і моральної чистоти, які, за Тарковським, повинні виявлятися в будь-яких областях і будь-яких умовах, навіть таких, як, наприклад, дослідження космосу. Людина шукає, будує якісь плани, намагається досягнути якихось своїх цілей, а потім з'ясовується, що Людині потрібна тільки Людина. Їй не потрібен Космос.
А Стівен Содеберг зняв мелодраму. Надихаючись при цьому, як він сам неодноразово говорив, фільмом Тарковського. Однак римейк фільму Тарковського у Содеберга вийшов цілком голлівудським. Очікуваним. Причому на сто відсотків очікуваним. Була надія, що Содеберг з цього не зробить відверту «клюкву»* - він її і не зробив. (Останнім часом Содеберг знімає хоч і чистий мейнстрім, але все ж досить пристойної якості; втім, «клюквою»* він разом з Клуні себе все ж заплямували. Але при цьому було чітко зрозуміло, що Содеберг ніяк не наблизиться, до глибин філософії та аналізу Тарковського. Не того масштабу режисер. Мейнстрім - він і є мейнстрім.
"Клюква-термін, що позначає самі стереотипні уявлення іноземців про
загадкову російську душу і культурк, а також їх втілення у всяких
іноземних фільмах (голлівудських, як правило). Головні журавлинні
атрибути: горілка, ведмеді, балалайка, матрьошка, шапка-вушанка,
валянки, ікра."
Але є і ще одна екранізація.З розряду - "Фильмы СССР и России-старое, доброе, любимое кино". Маловідомий нині кіно матеріал, оскільки його повністю затулив вийшовши на кілька років пізніше знаменитий фільм Андрія Тарковського (але хтозна, чи не наштовхнув Тарковського саме цей спектакль на думку, відзняти власний фільм?). Автори телеверсії 1968 дозволили собі мінімум вольностей по відношенню до змісту повісті Лема. Вийшла найближча до оригіналу екранізація, не зіпсована геніальністю режисера, як це сталося з «Солярисом» Тарковського. Однак, якщо не порівнювати його зі своїм знаменитим послідовником, то даний телеспектакль - цілком добротно і професійно зроблена робота з хорошою грою акторів.
