"У цілому дорога до урочища непогана: місцями асфальт, місцями гравій,
трапляється і «польове» покриття. Алгоритм проїзду простий до нудьги.
Від музею «Буша» спускаємося вниз, переїжджаємо місток, ліворуч
залишається невеликий ставок, попереду - асфальтова дорога; на першому
розгалуженні необхідно взяти лівіше і виїхати за село. Все це було
успішно зроблено. І через пару кілометрів ми повинні були мало не носами
ткнутися в диво природи під назвою - «Гайдамацький яр»."
А в тому, що
цей яр - диво, сумніватися не доводилося. Ось витяг з Географічної
енциклопедії України: «Гайдамацький яр - мальовничий яр, на крутих
берегах якого поширені різноманітні денудаційні форми рельєфу у вигляді
останців пісковику». Або з «Геологічних пам'яток України»: «Численні
скелі, складені з аркозових піщаників могилевскої свити венда, оброблені
вітром і мають самі химерні контури». Чудово! Особливо «венда» і
«денудаційні форми». Втім, «аркозовий піщаник» теж чого вартує. А якщо
коротко і людською мовою, то Гайдамацький яр формувався поступово. Перше
народження його відбулося близько 600 млн. років тому. Насунувши, з
боку нинішньої Молдови море почало активно розмивати граніти сучасної
Вінницької області. Так протягом багатьох років камінню додавалися
«химерні обриси». А 20 тис. років тому відбулося народження № 2, що
призвело до утворення каньйону. Ну а 23 роки тому, тобто в 1975 році,
урочище «Гайдамацький яр» було присуджено статус геологічної пам'ятки
природи республіканського значення.
І ось ми під'їхали до невеликого майданчику. Тут дорога розгалужувалася: одна круто йшла вгору, друга, більш полога, вела вниз. Зліва піднімалися круті береги. Далеко внизу, поблискуючи на сонці сріблястою лускою, звивалася річка Бушанка.
Ну що ж, беремо лівіше і в'їжджаємо в семирічний-зелений тунель. На перший погляд нічого особливого: ліс, як ліс, буки і граби. Ось тільки крони дерев підпирають собою небо, а дорога все звужується, звужується і... закінчується. Вийшли з машин. Буквально в 30 см від місця, де ми зупинилися, починався обрив. Злетівши з такого, як раз уліпишся в «денудаційні форми». Їм то все одно, тоді як твої власні форми можуть спотворитися до невпізнанності.
Незабаром відшукалася стежка, і ми зробили першу екскурсію по Гайдамацькому яру. Уздовж Бушанки височіли скелі. Кам'яні мовчуни стояли неприступні, порослі мохом, наїжилися папороттю, в пишних жабо з лопухів. Темніло. Заквакала жаба. Може, царівна, а, може, царевич. Добре, либонь, живеться в екологічно-чистій річечці амфібіям, комарів на весь сезон вистачає. Тільки ця ніч у «кровопивців» була чомусь «пісною», тому як нас вони не тривожили.
Ранок був безхмарним. Сонячні промені один за іншим виринали через берега - гори. Поснідавши кавою з бутербродами, ми по знайомій стежці почали спускатися вниз. Не встигли озирнутися, як у штанину тут же вчепилася кропива. Але, розчарувавшись, незабаром відстала. А навколо піднімалося кам'яне місто. Величне і величезне. Багато хто з скель тут мають свої назви: Весела, Близнюки, Гриб, Баран, Гайдамацька. Розібратися, які саме скелі так названі, нам не вдалося. Карти-схеми не було, будь-яких покажчиків теж. Що ж до зовнішньої схожості, то багато хто з кам'яних велетнів були схожі і на гриби, і, на баранів одночасно. Деякі здавалися сумними, інші замріяними. Скала, яку вдалося ідентифікувати, виявилася Гайдамацька. Особливою її прикметою була печера, і її нам таки пощастило відшукати. Можливо, колись це був хід, що тягнувся до с. Буша. Протяжність підземного тунелю становила близько 4 км. На нашу дослідницьку частку припало метрів 20, не більше. Пересувалися то на животі, то рачки, періодично натикаючись на гострі виступи.
Треба зауважити, що в долині Гайдамацького яру теж повно «гострих кутів». Олександр Пірнак мріє про приєднання яру до заповідника. Ідея непогана, але як історико-культурна по суті своїй, вона передбачає облагородження урочища. Однак Гайдамацький яр унікальний як пам'ятник природи і збереження його первозданної краси особисто мені здається завданням першорядним. Повинні у цьому питанні сказати своє слово і екологи. Які господарські роботи в яру проводити можна, а які ні. Тому як тенденція до облагороджування природних пам'яток приймає в Україні загрозливих масштабів.
Дуже нам не хотілося покидати Гайдамацький яр, але в планах був передбачений ще один пункт призначення. Про те, що це був за «пунктик» розповім із задоволенням - це ресторан під Вінницею «Авто-гриль Мисливець», дізнатись про те які ви можете покуштувати страви там і як проїхати ви можете на сайті autogrill.map.vn.ua. Стартували з с. Гамулівка. І раптом, як там у Висоцького:»комусь під руку попався каменюка, метнув гадюка... «і в акурат під ліве заднє колесо. Розріз не смертельний. Зауважу, що на даний час вже все підклеїли і підштопали. Однак на момент «той» колесо худло на очах. Внутрішньовенне вливання повітря вже не допомагало. Була потрібна швидка технічна допомога. Шукати її довелося в найближчому селі Грушка. У парку сільськогосподарської техніки нічого «моментального» не знайшлося. Магазин радував великою кількістю туалетного паперу і свіжими пряниками. Місцеві водії також нічим нам допомогти не змогли. Переполохавши всю округу, ми змушені були ні з чим повертатися до «хворого». Загарчав двигун, але, не сподіваючись на диво, ми не поспішали сідати в авто. Несподівано за спиною пролунало тихе: «Можливо, це поможе?». Обернулися: миловидна жінка тримала в руці маленький пакетик, що містить у вигляді кульок поліамідний термопластичний універсальний клей. В інструкції значилося, що склеював він не тільки метал, дерево, пластмасу, скло, але і гуму. Як кажуть, на безриб'ї і рак мясо, і ми витягнули гаманці. Даремно. Нам тут же пригрозили «що розстріляють» горіхами.
- А як же..., - дивувалися ми.
- Хай щастить, - відповіла господиня, і зникла в глибині саду. А ну, як і справді за горіхами?
Приготування «зілля» зайняло хвилини чотири. Сергій, водій постраждалого авто, тим часом разбортував колесо. Розплавлений, клей скидався кольором на сир «Янтар». Поки йшла операція, небо затягнуло хмарами. Слід було поспішати. Через 3 хвилини жовтувато-рідка маса застигла, і ми змогли продовжити шлях.
